Not updated

Життя, як казав мій дідусь, — це “a long and winding road”, де кожен поворот має свою причину. Я пам’ятаю, як він сидів біля старого дерев’яного столу, розглядаючи пожовклі листи з написами «To my dearest friend, John». Вони були написані акуратним почерком з дещо архаїчними літерами, наче з минулого століття.

— Дивись, — казав він, показуючи мені один із листів, — тут написано: “Never forget who you are, even when the world changes its face.” Бачиш, он там — маленька літера f в слові forget трохи інша. Це був стиль Джона.

Я тоді не зовсім розумів, що мав на увазі Джон, але з часом почав розпізнавати ці латинські рядки серед українських слів. Вони впліталися у розповіді діда, як цитати, як пісні, що лунають у вітрі.

«Іноді, — говорив він, — найголовніше в житті не те, що ми бачимо, а те, як ми це бачимо». Потім замовкав і знову перечитував: “Perception shapes reality.”

Його старенький блокнот був заповнений нотатками обома мовами. Сторінка за сторінкою, з'являлися речення типу:

“To be honest, I never liked cities — they’re too loud, too fast.”

«Але водночас, — писав він, — місто має свою музику, ритм, у якому навіть серце починає битися інакше».

На звороті сторінки — кілька українських віршів і слова типу love, hope, silence. Дивне поєднання — і саме в ньому була правда. Він любив казати: “Language is not just a tool — it’s a mirror of the soul.”

Одного дня ми гуляли селом, і він зупинився біля старої лавки.

— Колись тут ми сиділи з Марією. Вона мені казала: «Якби я знала наперед, що ти поїдеш так надовго…» І тоді я відповів їй: “I'll be back — just wait.”

Марія, як і більшість людей того часу, не вірила у листи. Вона хотіла бачити очі, чути голос. Та все ж — чекала. У її щоденнику збереглися короткі фрази англійською:

“He promised. I’ll believe.”

“Day 47. Still no word.”

«Сьогодні хмари були низько — мабуть, дощ. Як і мій настрій.»

Ці тексти — химерне сплетіння латиниці та кирилиці, емоцій та часу. Навіть у її вишивках — латинські літери: L, H, M, обрамлені традиційним українським орнаментом.

— Цікаво, — мовив я якось, — чому ти писав саме англійською, коли серце твоє було українським?

— Бо іноді — відповів він — тільки інша мова здатна передати те, що ти не можеш сказати своєю.

Ця відповідь залишилася зі мною надовго.

Я почав сам писати щось подібне. У моєму щоденнику з’явилися речення:

“Сьогодні я знову почув пісню, яку ми слухали разом — it broke me.”

«Світ навколо — ніби книжка, в якій деякі сторінки написані іншими літерами.»

“Time doesn’t heal — it just teaches you to walk differently.”

Іноді я думаю: може, у нашій мові вже не вистачає слів, щоби описати сучасний світ. Ми мимоволі звертаємось до іншого алфавіту, щоб виразити себе повніше.

Навіть у повсякденному житті це видно: хтось каже deadline, хтось — «термін», але перше звучить жорсткіше. Або от фраза “I’m tired” — якось точніше передає втому, ніж просто «я втомився».

— Ми — покоління змішаних мов, — сказав якось мій друг Артем. — Ми живемо між тире, в лапках, між A та Я.

Його слова застрягли в голові. Я навіть записав їх у нотатник:

«Ми живемо між тире, в лапках, між A та Я.»

Нещодавно я знайшов ще один лист діда, на якому було лише одне речення:

“Remember: silence is also a sentence.”

Цей лист був вкладений у конверт з підписом: «Для тебе, коли зрозумієш.»

І от тепер я, здається, починаю розуміти.

Data and Resources
Additional Info
Field Value
Maintainer Тест Тест Тест
Version 1.0
Last Updated July 31, 2025, 12:51 (EEST)
Created July 31, 2025, 11:14 (EEST)
Update Frequency More than once a day
EDRPOU code 04938483
KOATUU identifier 3210300000
Purpose of collecting information Світ навколо нас постійно змінюється тест тест тест тест тест тест тест
Dataset ID b34c8bc4-0b1d-47f2-8b68-3204a98eaf26
Passport Download
Datapackage Download

In accordance with the Law of Ukraine "On Access to Public Information”, public information in the form of open data is made public for free and free-of-charge access to it. Open data shall be allowed for free re-use and dissemination.

Any person may freely copy, publish, disseminate, use, including for commercial purposes, public information in the form of open data, in combination with other information or by including in their own product, with the mandatory reference to the source from which such information was received.

The mandatory reference to the source from which such information was received (including the hyperlink to the web page of the publisher’s open data) is the condition for any further use of open data.